Свиняча рулька (гомілка) в пиві - знаменитий рецепт чеської кухні. Спочатку блюдо готували з коліна дикого кабана, але зараз замінили на звичайну свинину. Природньо, що і час приготування цієї м'ясного страви суттєво зменшився.

Рулька (свиняча голяшка) - частина окосту, розташована між гомілкою і передпліччям. Свинячу рульку мало хто сприймає всерйоз, так як вона складається з грубих м'язів і сполучної тканини. Ну що може бути апетитного в товстій шкірі, жирі і кістки? І що можна приготувати з свинячої рульки корисного?

Особливості та корисні властивості страви

Свиняча рулька - це чудовий продукт для кулінарних витворів. З задніх ніг найчастіше готують гаряче друге, а передні йдуть на юшку й холодець. А справжні гурмани знають, що свиняча ніжка після правильного приготування стає смачним ласощами. Маринади, соуси і різні спеції надають незабутній смак м'яса.
Страви з свинячої рульки, запечені з овочами в духовці, - найкращий і збалансований варіант. Дуже смачним і ніжним виходить свинячий рулет. А насичені супи дуже поживні і корисні.

Адже, незважаючи на високу калорійність ніжки (294 ккал на 100 гр), в ній містяться вітаміни РР, Н, Е і більшість вітамінів групи В. Також вона багата калієм, фтором, міддю, йодом, кальцієм, залізом і іншими мікроелементами.

Рецепти свинячий рульки дуже різноманітні. І щоб по достоїнству оцінити цей продукт, необхідно хоч раз його приготувати з будь-якого з вподобаних варіантів.

Айсбан - свиняча рулька.
По-перше, страва дуже ситна. По-друге, це обід на двох, на трьох або навіть на чотирьох. Одному не впоратися з такою порцією!
Візитна картка німецької кухні - айсбан (Eisbein) - ароматна ніжна запечена свиняча рулька. Ідеальна закуска до доброго пива. Словом, страва для справжніх чоловіків!
Назва Eisbein перекладається як «крижана нога». Так цю страву називають з двох причин. По-перше, айсбан найчастіше їдять взимку, у холоди. По-друге, шкірочка айсбан завдяки жиру блищить, наче лід.
Айсбан - це тушкована, потім запечена свиняча рулька з прянощами, часником і цибулею, нерідко - в червоному вині або в пиві. Виходить м'яке ніжне м'ясо з тонкою хрусткою скоринкою, ароматне й апетитне. Свинячу ніжку традиційно подають з капустою і пивом. У кожному регіоні Німеччини є свій рецепт приготування айсбану. Однак є загальні правила: по-перше, рулька має бути ретельно промаринованою, по-друге, м'ясо треба брати з передньої частини туші. Традиційно рульку для айсбану вимочують у маринаді, приготовленому на воді. За сучасними рецептами маринад може містити пиво, червоне вино і навіть соєвий соус. Приготування цієї страви - простий, проте тривалий процес. Традиційний айсбан готують не менше трьох діб.
У чому секрет популярності айсбану? По-перше, страва дуже ситна. По-друге, це обід на двох, на трьох або навіть на чотирьох. Одному не впоратися з такою порцією! По-третє, м'ясо виходить дуже ніжним і неймовірно смачним. А по-четверте, айсбан нескладно готувати, і він прикрасить будь-який святковий стіл.
Вважається, що айсбан - чоловіча страва: багато м'яса, жиру і калорій. Але і жінкам варто ненадовго забути про дієту: айсбан того вартий.

А сьогодні ми поговоримо про маринад для рульки.

Основою для маринаду беруть пиво.Оскільки пиво придає прекрасний смак м'ясу,то потрібно замаринувати рульку в темному пиві,варити її в пиві і додавати пиво при запіканні.
Темне пиво в рецептах додатково помягчує м'ясо та додає багатий аромат і смак.
Якщо ж вам не подобається смак пиво по якимось причинам,або не подобається алкоголь взагалі,ви можете пропустити етап маринування та варити рульку в воді замість пива.
В будь якому випадку вам сподобається страва тому, що м'ясо буде дуже ніжним і смачним в любому випадку, з пивом чи без нього!

КОРОТКА ІСТОРІЯ ПИВА

Пиво, яке варили в ті сиві часи, нагадувало не сучасне пиво, а швидше брагу. До відкриття дріжджів Луї Пастером лишались цілі сторіччя, фільтрування ще не стало світовим трендом, тому чарівний густий і темний напій в Месопотамії, наприклад, вживали через трубочку, щоб уникнути твердих часточок.

З Вавилону рецепт пива з полби та ячменю, подолавши Кавказ, прийшов до Європи. Скіфи варили пиво з ячменю, проса, вівса та подрібненого рису. Германці, як і вавилоняни, додавали для гірчинки різні трави: полин, вересовий цвіт, ягоди плюща та лавра, молоді вербові пагони.Старовинне пиво було б правдивіше називати брагою, щоб відрізнити густу й темну рідину від того прозорого світлого пива, яке почали варити багато сторіч потому, додаючи хміль.

У Київській Русі з пива та меду готували міцний перевар, а саме пиво називали солодом. Зі зростанням популярності пива його стали варити не лише міщани, а й священики. Здається, тоді ж замість експериментальних сумішей трав, які нерідко викликали галюцинації та полювання на відьом, стали додавати хміль - приємно гіркий, п'янкий і безпечний. Він надав пиву прозору й легку консистенцію та приємну гірчинку.

З розповсюдженням християнства пиво завоювало північні регіони - там, де погано ріс виноград, вино на літургіях офіційно замінювали пивом. Ахенський собор навіть видав спеціальну «таблицю відповідностей», де норма вина для священиків співвідносилась із нормами пива.

У XVI сторіччі споживання пива досягало неймовірно високо рівня - наприклад, у Швеції його пили в 40 разів більше, ніж зараз. Одні дослідники пояснюють це «океанською» спрагою - бо тодішні люди вживали багато засолених продуктів: м'ясо, рибу, сири тощо. Інші вважають, що поживний напій додавав калорій у не надто різноманітний раціон. Пивний суп з хлібом та копченостями - традиційна страва тих часів.

У XVII сторіччі пиво та вино потіснились міцним алкоголем, а потім і новими «збуджуючими» напоями, як-от чай, кава та шоколад. Об'єми споживання пива помітно скоротились, але все-рівно лишались вражаючими.

У 1712 році перша велика броварня відкрилась у Львові (тоді ще територія Речі Посполитої). Петро І в пошуках концептуальних новинок для своєї імперії прихопив з Європи рецепти пива на хмелю. У 1742 році пиво, вино та горілку продавали біля Золотих, Печерських та Львівських воріт, у шинках та багатьох інших місцях.

ХІХ сторіччя подарувало світові відкриття дріжджових грибів Луї Пастером та, врешті, пивних дріжджів Луї Крістіаном Хансеном. Завдяки цьому з'явилась технологія низового бродіння, за якою нині у світі варять мільйони літрів пива.
«Пам'ятна книга Київської губернії за 1857 рік» згадує про три київські виноробні, а у 1874 їх нараховувалося вже шість. Наприкінці ХІХ сторіччя у Київській губернії активно працювало три десятки пивних заводів.

З розпадом СРСР до України прийшла ціла хвиля великих корпорацій, витримати конкуренцію з якими місцевому бізнесу не завжди вдавалось. Виграли бренди, які зробили ставку на патріотизм. Так «Оболонь» та «Чернігівське» стали незмінними спонсорами футбольних чемпіонатів.

Пивний лібез: вчимося розбиратися у пиві

Пивний лікбез

По-перше, пиво розрізняють за складом. 90% напою вариться зі злаків. Європейське пиво варять переважно із ячменю, а друге по популярності - пшеничне пиво. Для приготування напою можуть використовуватись солод (пророщений ячмінь), та інші зернові - жито, кукурудза, рис. Відомі, також, види пива, зварені із картоплі, бананів, пиво на основі молока та інші екзотичні варіанти.
По-друге, пиво розрізняють за кольором та міцністю. Основні кольори - світле, темне, червоне, біле та змішане. Міцність же визначається за відсотком спирту у складі напою: від 3-4% у легких сортах до 11-12% у найміцніших різновидах.
По-третє, пиво розрізняють за способом бродіння. Це, власне, і є головною загальновизнаною класифікацією. Згідно із нею, пиво ділиться на 2 типи: зварене при низьких температурах пиво низового бродіння, його, також, називають лагер, і пиво верхового бродіння, що готується при вищих температурах. Популярні типи цієї категорії - ель, портер, стаут, пшеничне пиво.

Типи пива

Світлий лагер

До цього типу відносяться легке та стандартне американське пиво, мюнхенське світле та дортмундське світле. Смак у такого пива є свіжим, без виразної солодкавості або гіркуватості. Класичним представником цієї групи можна назвати пиво Балтика 7. І, як не дивно, представник досить якісний, інакше навряд його із успіхом експортували б у 53 країни світу.
Світлі лагери добре підходять до салатів, морепродуктів, легких став із птиці та м'яса, а, також, овочевих наїдків. Із сирів до цього пива варто підібрати м'який коров'ячий сир, або козячий із травами.
Температура подачі: 4,5-7°С

Пілзнер

Пілзнер - найпоширеніший тип пива лагер. До цієї категорії відносяться німецький, богемський та класичний американський пілзнери. У смаку виділяють благородну хмелеву гіркоту та характерний "пивний" аромат напою.
Класичні пілзнери дуже добре поєднуються із легкими стравами із птиці, салатами, лососем, домашніми ковбасками та сосисками на грилі, сирами типу гауди та чеддера. На десерт після страв із таким напоєм замовляють лимонні та лаймові сорбети або ніжний крем із ягодами.
Температура подачі: 4,5-7°С.

Європейський янтарний та темний лагер

До цього типу відносять березневе пиво та пиво Октоберфест, венський лагер, шварцибер, темний американський лагер та мюнхенське темне. Смак у таких лагерів м'який, можна відчути нотки підсмажених зернових, а, також, невелику хмелеву гірчинку.
Менш гіркі, ніж легкі пілзнери, янтарні типи пива смакуватимуть із основними стравами мексиканської кухні: свинина, курятина, сосиски обов'язково повинні бути приправлені спеціями та прянощами або ж подаватись із ароматними соусами. Також, таке пиво поєднується із гамбургерами та гострими закусками з чилі.
Температура подачі: 7-10°С.

Бок

Бок - загальна назва міцного німецького лагерного пива, яке у процесі виробництва доброджує до потрібної міцності у прохолодних приміщеннях. Це пиво має сильний запах солоду, навіть хлібу, із дещо підсмаженим смаком без гіркоти. У цій категорії знаходяться травневий і світлий бок, бок традиційний, доппельбок та айсбок. У темний сортах відчуваються нотки шоколаду.
Тайські та корейські барбекю - свинина, яловичина на грилі, смажена курка, гуска стануть чудовим доповненням до цього напою. Сири, навпаки, підбирають насичені, але м'які - емменталь, лімбургер. Насичені боки, також, можна поєднати із яблучним штруделем або темним шоколадним пирогом.
Температура подачі: 7-10°С.

Світле янтарне та гібридне пиво

До цієї категорії потрапляють блонд та крім ель, кельші, американське пшеничне та житнє пиво, північногерманський та дюссельдорфський альтбіри, каліфорнійський комен бір. У смаку - хмелева гіркота із помірною солодкавістю.
До таких різновидів пива подають м'ясо барбекю, сендвічі з картоплею фрі і навіть страви з дичини. Янтарне пиво відмінно поєднується із сиром чеддер.
Температура подачі: 4,5-7°С.

Шотландський та ірландський ель

До цього типу відносять легкі, міцні та експортні елі, червоний та міцний скотч ель. Залежно від типу у смаку проявляються солод, смажені горіхові відтінки, навіть легкий димний аромат.
Велика категорія та великий вибір страв - від курятини, морепродуктів та бургерів до копченого лосося, запеченої або смаженої на грилі яловичини, баранини, дичини.
Температура подачі: 10-13°С.

Американські, англійські коричневі, бельгійський та французький елі

Солодкувате, хмільне пиво із багатим, трохи фруктовим смаком, іноді нагадує квас. У цю категорію потрапляють усі південно- та північноанлійські коричневі елі, а також пейл, коричневий та янтарний американський ель. Окремо виділяють європейський вітбір, бельгійський пейл ель, сезонні напої та бір де гард.
Темні елі подають до смаженої свинини, копченим сосискам та рибі, поєднують із витриманими овечими сирами та сирами із благородною пліснявою, гаудою. Із десертів підходять банановий пиріг, солодкі страви з горіхів.
Температура подачі: 10-13°С.

Портер

Три його типи: коричневий, міцний і балтійський. Таке пиво має солодовий просмажений смак, нотки горіху та карамелі.
Дуже смачно випити портер із смаженими та копченими наїдками: м'ясом, барбекю, сосисками, запеченою бараниною або м'ясними пирогами. Із сирів варто обрати насичений коров'ячий сир, а якщо захотілось десерту - горіхове печиво.
Температура подачі: 10-13°С.

Стаут

Пиво має солодко-кремовий шоколадний присмак. Ця категорія налічує 6 різновидів: сухий, солодкий, вівсяний, форін екстра, американський та російський імператорський стаути.
Стейк, м'ясний пиріг або устриці добре підійдуть до сухих стаутів, а до солодкого та вівсяного пива вибирайте пряну їжу типу телятини барбекю із копченими соусами, жирні кремові сири. Із келихом стаута імперіал поєднують такі закуски і страви, як м'ясо гуски або качки, фуа гра. На десерт смакуватимуть витримані солодкі сири тиру пармезану та гауди, шоколадні трюфелі.
Температура подачі: 10-13°С.

Німецьке пшеничне та житнє пиво

Сюди відносяться вайцен/вайсбір, дункельвайцен, вайценбок та житній роггербір. Колір пива змінюється від світлого солом'яного до темного золотого. А м'який, із хлібними нотами смак білого пива відтіняється банановим присмаком. Житнє пиво у своєму смаку має яскраво виражені хлібні ноти.
Із таким напоєм смакуватимуть морепродукти: мідії, гребінці, рапани; якщо ж ви більше полюбляєте м'ясо - злегка обсмажені сосиски або курка. Сири також обирайте легкі - з травами, із козячого молока.
Температура подачі: 10-13°С.

Свиняча рулька в пиві по-баварськи.

Інгредієнти:

Свиняча рулька - 2 кілограма (+ 150 мл)
Пиво - 2 литра
Овочі - за смаком (морква, селера, часник)
Спеції - за смаком (лавровий лист, гвоздика, запашний перець, кмин і т.д.)
Сіль - 1 ст. ложка
Гірчиця - 1 ст. ложка
Мед - 1 ст. ложка
Соєвий соус - 1 ст. ложка

Як приготувати «Свиняча рулька в пиві по-баварськи»

1. Вимийте рульку, очистіть її при необхідності і викладіть в каструлю відповідного розміру. Залийте темним пивом і поставте на вогонь.
2. Паралельно підготуйте овочі і спеції. Вимийте їх, обсушить і очистіть.
3. Після закипання викладіть їх в каструлю. Додайте сіль і залиште нудитися на мінімальному вогні. В цілому варіть рульку близько 2 годин.
4. Готову рульку дістаньте з пива і трохи остудіть.
5. Щоб вийшла апетитна і смачна скоринка при запіканні, приготуйте соус, з'єднавши мед, гірчицю, соєвий соус і 150 мл пива. Все ретельно перемішайте.
6. Викладіть рульку в жароміцну форму змастіть її соусом і відправте в розігріту до 200 градусів духовку.
7. У процесі запікання змащуйте рульку соусом кожні 5-7 хвилин. На запікання піде близько 30-40 хвилин. Подавайте до столу з гарніром за смаком, карамелізованими яблуками, журавлиною.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ГОЛОВНИЙ ІНГРЕДІЄНТ!!!

Свині здатні спілкуватися один з одним, підкреслюючи "сказане" не тільки "словами", а й інтонацією.
Свині не вміють дивитися вгору.
Дорослі свині здатні пробігти за 5 хвилин один км.
Свиня здатна відчувати оргазм, який триває у неї цілих 30 хвилин.
У світі існують свині-рибалки, які здатні ловити рибу на глибині до 15 метрів.
Інсулін виготовляють з витяжки підшлункової залози свині.
Свині відносяться до оточуючих так само, як і вони до них. До доброго і ласкавого господаря вони будуть ставитися з відданістю, а при грубості завжди здатні постояти за себе.
Свиня здатна верещати на 3 децибели вище звуку надзвукового авіалайнера.
За день свиня здатна випити 14 літрів води.
Свині є соціальними тваринами, які вміють дружити і які намагаються триматися поруч з "близькими по духу".
У багатьох країнах свиней використовують на митниці для пошуку наркотиків, так як нюх у них розвинений набагато краще, ніж у собак.
Улюбленими ласощами свині є гарбузи.
Після кішки і собаки свиня є самою порядною домашньою твариною.
У деяких країнах свиней дресирують для полювання або рятувальних операцій, так як вони можуть відчути людей навіть під товстою масою снігу.
Якщо свиня застряє десь і не може вибратися, то у неї починається істерика, від якої вона може навіть загинути.
Серцевий клапан свині підходить для людини і використовується під час пересадки.
2019Свині дуже люблять музику і є справжніми меломанами.
Свині люблять купатися і з великим задоволенням плавають.
Свині одні з допитливих тварин, через що часто потрапляють у неприємні ситуації.
Новонароджені поросята здатні за півроку набрати до 100 кг ваги.
Свині дуже погано бачать, але чудово чують і мають високий нюх.
Поросята дуже прив'язуються до свого господаря, який доглядає за ними.
Свині, в середньому, живуть близько 15 років.
Деякі дорослі свині можуть важити більше корови.
У свиней добре розвинене почуття часу.
Поросята хворіють тими ж хворобами, що і маленькі діти.
Хвороби дорослих свиней схожі на хвороби людей і лікуються тими ж препаратами, практично в однакових дозах.
Свині майже не схильні до агресії і можуть проявити її лише при безпосередній загрозі для себе або для потомства.
Свині здатні відчувати безліч емоцій, які буквально написані у них на "обличчі".

2019 рік свині! А ви готові його зустрічати?

Свиня - найчесніше, приємне і дбайливе тварина з усіх знаків китайського гороскопу. До її хорошим якостям можна віднести толерантність, великодушність, розум і терпіння. Однак при такій кількості позитивних характеристик у Свинки, звичайно, як і у будь-якого іншого знака, є свої недоліки, до яких можна віднести наївність, егоїстичність, упертість, а так само її часті зміни настрою.

Свиня - взірець честі і гідності

Господині року сумлінна і щедра. Раз вже вони поставили перед собою певну мету, то будуть вперто йти до неї, віддаючи всі свої сили і енергію. З-за переполняющего почуття відповідальності, цей знак завжди намагається довести розпочату справу до логічного завершення. При цьому Свині рідко звертаються за допомогою до інших, проте завжди готові надихати і надихати оточуючих на всілякі подвиги.Цей знак просто сповнений зверхності і оптимізму, віри в досконалість людства. Тому вони рідко розпізнають брехню і обман, часто піддаючись нападкам хижаків. Проте всі неприємності переносять стійко і спокійно, справляючись з проблемами акуратно і правильно.
У відносинах із протилежною підлогою Свиня дуже розбірлива і вимоглива, незважаючи на свою природне довірливість. Вона часто ревнива і чекає від партнера відповідної чесності та відданості. Однак, якщо представник цього знака задоволений і впевнений у своїх взаєминах, він спокійний і надійний.

Здоров'я і кар'єра

Свинки, найчастіше, відрізняються відмінним здоров'ям. Незважаючи на активну життєву позицію і соціальну діяльність, вони завжди знають, як зняти напругу. Прекрасний спосіб відпочити для них - це сон. Цьому знаку слід відмовитися від шкідливих звичок, надмірного вживання їжі і пиття.
А дотримання дієти і систематичні фізичні вправи допоможуть зберегти відмінне здоров'я до самої старості.
З властивим почуттям всепоглинаючої відповідальності, вони не бояться займатися улюбленою справою, у них добре розвинена уява і творчий потенціал. Представники цього знака люблять служити людям і з задоволенням беруть участь у задоволенні чужих потреб. Їм з легкістю підкоряться професії лікаря, артиста, ресторатора або дизайнера інтер'єру, відкритий шлях у сферу торгівлі і туризму. Трохи зусиль, і гроші потечуть до них рікою.

Сумісність Свині з іншими знаками.

Отже, Свині ласкаві, наївні й чисті, готові віддати душу на благо оточуючих, з якими прагнуть підтримувати хороші відносини. В дружбі і любові вони вимогливі, але у відповідь вони високо цінують дружбу і не здатні на зраду.

Кабан

Це досить хороший союз. Адже вони вміють поступатися і прощати. Загальні інтереси зміцнять такий шлюб. Питанням може стати різниця у поглядах у вихованні потомства. Знайдеться привід для сварок, що значно затьмарить їх життя.

Щур

Ці сексуальні партнери і пристрасні, їх об'єднає жага насолод. Швидше за все, це єдина риса, що їх зближує. Щура часто не влаштовує довірливість і наївність Свині, однак саме вона відповідає за ніжність й ласку в їх союзі.

Бик

Обидва знака цінують в дружині чесність. Проте без суперечок не обійтися, адже Бик - чудовий економіст, а Свинка по натурі марнотратна і не уявляє своє життя без зручностей і комфорту. Тільки почуття заходи і вміння вчасно замовкнути рятує їх шлюб.

Тигр

У союзі партнери вміють дружити, цінують честь та гідність. Тигр все-таки хитріше, тому він допомагає пристосуватися до життя, захищатися і знаходити у супротивника слабкі сторони.

Кролик

Це, мабуть, найбільш вдала пара знаків. Партнери поважають дружина, прагнуть уникати ситуацій, які можуть зашкодити їх сімейному благополуччю.

Дракон

Цей тандем гарний швидше для Дракона, ніж для Свині. Дракон своєю чарівністю і харизмою моментально закрутить їй голову і займе у відносинах чільну роль.

Змія

Свиня миттєво полюбить Змію, забуваючи про власну значимість і, часом, навіть про безпеку. І Змії будуть все життя обманювати і зраджувати, адже чесність - не їх коник.

Кінь

Цим знакам важко пристосуватися до звичок і принципам один одного, адже Кінь по своїй натурі - егоїстка, обожнює, щоб все було кинуто до її ніг. Свиня ж простодушна і незалежна.

Вівця

Союз даними знаків досить прийнятний для них двох. Свиня є втіленням щедрості і розкоші, а Вівця ніколи не встоїть перед такими якостями. У шлюбі вони живуть спокійно і мирно.

Мавпа

Очевидно, Свиня - це такий знак зодіаку, який може обеззброїти Мавпу і далі з легкістю маніпулювати її інстинктами. Мавпа ніби потрапляє в полон і до кінця днів намагається розгадати справжні цілі Свині.

Півень

При будь-яких проблемах і небезпеки вони прийдуть на допомогу один одному, не допускаючи в свій союз втручання з боку. Півень не буде і використовувати партнера в корисливих цілях, а Свиня оцінить його доброту.

Собака

У цій парі панує повне взаєморозуміння. З відносин обидва знака отримують користь. Свинка здатна навчити Собаку оптимізму і безтурботності. Обидва знака гранично чесні і справедливі.

Як зустрічати рік Свині?

Щоб забезпечити собі прихильність господині року, потрібно з усією відповідальністю підійти до того, де, з ким і як зустрічати Новий Рік. В першу чергу важлива саме атмосфера свята, адже Свинка так цінує веселощі.
Як оформити інтер'єр

Будинок повинні прикрашати максимально можлива кількість символів року в будь-якому вигляді: плюшеві і ялинкові іграшки, магніти, картинки, фігурки з гіпсу і глини. Новорічний стіл бажано прикрасити символами родючості, успіху і процвітання. Особливо добре підійдуть гілки ялини, сосни, колосся пшениці, плоди персиків і квіти гвоздики.

Де і з ким зустрічати Новий рік

Для цього знака місце зустрічі не має особливого значення. Тому свято можна відзначати в будь-якому зручному для вас місці: удома, в ресторані, в закордонному турі, головне, знайти підходящу компанію. В цю ніч поруч повинні бути по-справжньому рідні і дорогі серцю люди - подружжя, діти, батьки і близькі друзі.

Що їсти і пити

Свинка дуже любить поїсти, і чим шикарніше і різноманітніше будуть страви на столі, тим краще. Перевагу слід віддати всіляких салатів, рибних і сирним асорті. Обов'язково включіть в новорічне меню свіжі фрукти і фірмові десерти. Страви зі свинини все-таки краще не подавати, щоб випадково не образити господиню майбутнього року.

Стіл повинен бути ситним і різноманітним.

У чому зустрічати?

Свинка любить розкіш і достаток, тому зустрічати Новий рік краще в ефектному і дорогому вбранні. Одягатися краще в нове. Вітаються прикраси з натуральних матеріалів і каменів.
Улюблені кольори господині року - червоний і коричневий. Тому і одяг новорічних нарядів знаходиться в теплій колірній гамі - від червоного і бордового до морквяного і теракотового. Дами можуть одягатися в сукні з обробкою з бісеру, страз і парчі. Представникам сильної половини людства рекомендується надіти затискачі для краватки, запонки та інші прикраси.
Незважаючи ні на що, зустрічайте Новий рік так, як велить Вам Ваше серце. Адже найбільше в Новорічну ніч Свинка оцінить Вашу життєрадісність і добрий настрій!

свиняча гомілка задня
пиво темне
цибуля
морква
часник
соєвий соус
суміш перців горошком
мед
гірчиця
лавровий лист, сіль, кмин.

Ось ці інгрідієнти потрібні для приготування смачної свинячої руль в пиві.

Про пиво, його види , смаки та властивості ми говорили раніше.

А сьогодні ми поговоримо про решту спецій.

Почнемо з цибулі.

Цибуля є незамінним компонентом до багатьох страв, вона сприяє кращому перетравленню жирної і м'ясної їжі, а також є доступним джерелом вітамінів та мінералів. Цибуля є частиною нашого раціону понад сім тисяч років, її вирощують з часів зародження людської цивілізації і тому ми підібрали декілька цікавих фактів про цибулю.

1. Цибуля - це рід рослин, який налічує понад 1200 видів. Культивовані домашні сорти відрізнятися формою, розміром, смаком та кольором цибулини і саме за кольором виділяють три основні групи: жовту, червону та білу. Жовта цибуля є найпопулярнішим видом цибулі, частка світового виробництва якої складає близько 75%.

2. Батьківщиною цибулі заведено вважати Центральну Азію, вона виникла в Західному Пакистані та Ірані, але сьогодні, завдяки лікарській цінності та легкості зберігання взимку, її можна зустріти по всьому світі.

3. Цибуля є близьким родичем часнику, який також належить до родини Цибулевих, саме від його латинської назви (Allium sativum) походить загальнородова назва Allium.

4. Пітер Глейзбрук, фермер-любитель з Великої Британії, зумів виростити цибулину, вага якої склала понад 8 кілограмів і була занесена но Книги рекордів Гіннеса.

5. Її дуже шанували в Стародавньому Єгипті, сферична форма та концентричні кола у внутрішній структурі цибулі вважались символами вічного життя. Цибулю розміщали в гробницях фараонів та приносили в жертву богині Ізіді і тому простим людям заборонялось вживати її в їжу.

6. Цибулю втирали в шкіру римські гладіатори, оскільки вважали, що вона може додати силу та збільшити витривалість, а також вона входила до обов'язкового продовольчого забезпечення солдатів Стародавнього Риму та Греції. Цибуля є сильним антисептиком і використовувалася для дезінфекції солдатських ран.

7. Цвіте цибуля в серпні дрібними квітами, зібраними в округлі суцвіття, які розміщуються на довгих квітконіжках. У деяких сортів цибулі ці квітконіжки виростають більше ніж один метр заввишки.

8. Цибуля є багатим джерелом вітамінів A, B1, B2 та вітаміну C, в ній багато фосфору, калію та марганцю. Також, як не дивно, в одній цибулині міститься близько чайної ложки цукру. У свіжій сирій цибулі в чотири рази більше корисних речовин ніж в приготованій.

9. Здавна деякі види цибулі використовують як декоративні рослини. Серед них найбільш популярними є Цибуля Христофа (Allium christophii) та Цибуля гігантська (Allium giganteum). Також нерідко в садах можна побачити Цибулю Шуберта (Allium schubertii) з особливим кучерявим листям та Цибулю Ореофілум (Allium oreophilum), яка цвіте яскравими рожевими квітами.

Сьогодні наша розповідь буде про моркву.

Морква - безсумнівно, відноситься до одного з найбільш корисних овочів.

Дачники цінують в моркві, безумовно, сам коренеплід. Хоча спочатку моркву вирощували тільки для того, щоб збирати ароматні листя.

Перше вживання моркви в їжу припадає на 1 століття нашої ери. А в Європу моркву завезли тільки в 10-13 столітті. І донині це один з популярних овочів, який сьогодні вирощують в будь-якому куточку світу.

Сортів моркви дуже багато: від ранньостиглої, яку їдять вже влітку, до пізньостиглої - урожай збирають взимку. Морква є дворічним овочем, хоча люди звикли і вважають, що це однорічний коренеплід і садять його щорічно, не збираючи насіння. Зберігається морква добре в холоді, а ось в теплі коренеплід стає м'яким і швидко втрачає свої смакові якості.

Морква містить вітаміни: А, В, С, К, РР, а також велику кількість необхідних нам речовин і мікроелементів, які включають: мідь, фтор, йод, залізо, магній, калій і фосфор. Одним з важливих складових інгредієнтів моркви є бета-каротин, що допомагає легким працювати в повному обсязі. У нашому організмі бета-каротин перетворюється на вітамін А-вітамін росту.

Морква так потрібна для дітей, так як впливає на зростання їх організму. Моркву рекомендують вживати в їжу з додаванням сметани або рослинного масла, так як бета- каротин, що міститься в моркві, засвоюється в шлунку тільки при наявності жирової основи. Годуючим мамам морква необхідна для збільшення лактації молока і для збагачення його вітамінами. Відварну моркву додають в раціон людям, які хворіють на цукровий діабет. Її їдять для профілактики захворювання ясен.

Ось ще цікавий факт про моркву. Вчені виявили, що морква є ще й природним антибіотиком за рахунок того, що в ній містяться фітонциди. А вони до того ж не мають гіркого смаку, в порівнянні з ріпчастою цибулею. Морква зміцнює очну сітківку, що допомагає людям страждаючим короткозорістю, нічною сліпотою і кон'юнктивітом.

Сік моркви використовують при нестачі вітамінів, захворювання нирок, печінки, шлунка, а також при сухості шкіри і дерматиті. Нею лікують дисбактеріоз. Морквяний сік сприяє зміцненню нервової системи і захисту організму від шкідливих факторів. Він також знімає стомлюваність, сприяє зміцненню волосся і нігтів, посилює опірність вірусних захворювань і покращує апетит.

Морква - повноцінний овоч в кулінарії. Її додають в перші і другі страви, а також у холодні закуски, вона може виступати і самостійною стравою. Слід зазначити що, вживання соку моркви у великих кількостях може шкодити здоров'ю. Передозування каротину легко видно по зміні кольору шкіри, вона набуває помаранчевого відтінку. Тому перестаратися в поїданні моркви теж не треба....

Слідуючий наш інгрідієнт про який ми вам розповімо - часник.

1. Часник - дуже корисна рослина. Вона є природним засобом проти різних інфекцій. Одне з корисних властивостей часнику - розрідження крові, внаслідок чого зміцнюється імунна система людини, тобто він є натуральним антибіотиком.

2. Унікальний запах часнику надають сірчисті речовини, які знаходяться в ньому у великій кількості. Перевіреним способом позбавлення від запаху часнику з рота є петрушка або кориця.

3. Часник є найстарішою культивованою рослиною у світі. У їжу його почали приймати близько шести тисяч років тому. Територією, де вживається найбільша кількість часнику, визнана Південна Азія, а країною, де часник люблять найменше, визнана Японія, де часник переважно використовується тільки в лікувальних цілях.

4. Десять грам свіжого часнику містять порядку 0,06 грам жиру і 2,97 грам вуглеводів. Продовжуємо наш цікавий список фактів про часник ...

5. На честь часнику було названо одне місто в США. Це місто називається Чикаго, що в перекладі з індіанської мови означає «дикий часник».

6. Так само, в місті Сан-Франциско, в ресторані «Garlic», відвідувачам подають порядка тонни часнику на місяць. У меню цього ресторану є безліч екзотичних страв. Однією з таких страв є морозиво з часником. ...

Наступний наш інгрідієнт - соєвий соус.

Історія одного з основних компонентів азіатської кухні, соєвого соусу, почалася ще в VIII столітті до нашої ери. Сьогодні цей продукт бродіння соєвих бобів відомий у багатьох країнах, при цьому в кожному регіоні має свій унікальний варіант приготування і використання. Більше цікавого розкажуть цікаві факти про соєвий соус.

1. Батьківщиною соєвого соусу традиційно вважають Китай, де він вперше з'явився в VIII столітті до н. е., а потім поширився по всій східній і південно-східній частині Азії. Вважається, що розведення солі водою при приготуванні такого соусу було зроблено з метою економії, так як сіль в давні часи була дорогою приправою.

2. Прообразом сучасного соєвого соусу в Стародавньому Китаї служила приправа з перебродившої риби з додаванням соєвих бобів. Згодом таке блюдо стали називати цзян'ю, тобто соєвим соусом.

3. В Європі соєвий соус став популярним в XVIII столітті. Це була дорога приправа, наприклад, французький король Людовик XIV називав його «чорним золотом». Примітно, але в Європі до середини XIX століття китайський соєвий соус був повністю витіснений японським.

4. У традиційному варіанті соєвий соус готували виключно за допомогою ферментації, тобто бродіння. Сьогодні таке блюдо готують і за допомогою гідролізу, коли інгредієнти при взаємодії з водою розкладаються і утворюють нові сполуки. Соєві соуси, вироблені в промислових масштабах, часто є сумішшю, приготовленими за традиційною і за сучасною технологіями.

5. Варто з уважністю ставитися до соєвих соусів, приготовлених шляхом гідролізу. Деякі марки соусу готують з гідролізированих кислот соєвого білка, а не з перебродившої маси бобів і зерна. Час приготування такого соусу вкрай вигідний для виробника, адже займає всього близько трьох днів. Але в процесі такого виробництва в соєвому соусі можуть утворюватися речовини, що підвищують ймовірність утворення пухлин.

6. У давнину соєвий соус готували приблизно так: спочатку виварювали боби, до них додавали пшеницю, ячмінь або інше зерно, в величезних чанах виставляли масу на сонці для бродіння, а потім додавали сіль і воду, і залишали під тиском на кілька місяців.

7. У наші дні технологія приготування практично не відрізняється, за винятком декількох моментів. Так, роль чанів виконують спеціальні інкубаційні камери, де підтримується потрібна температура і вологість, для ферментації на масу варених бобів з товченим обсмаженим зерном висівають спори грибів і інших мікроорганізмів, а процес ферментації може займати від 40 днів до трьох років. Після ферментації масу пресують, а твердими відходами удобрюють грунт і навіть годують худобу.

8. Багатьох може збентежити той факт, що для приготування соєвого соусу використовують спори грибів аспергилл, але це абсолютно безпечно, так як після пресування соєвий соус пастеризують, тому цвіль і дріжджі гинуть.

9. Існує безліч національних різновидів соєвого соусу, при цьому всі вони відрізняються консистенцією, смаком і вмістом солі. Соєвий соус не просто приправа, це цінний харчовий продукт, так як містить багато мінералів, вітамінів і амінокислот.

10. Натуральний соєвий соус, приготований тільки за традиційною технологією без додавання хімічних добавок і вживається в міру, позитивно впливає на здоров'я серцево-судинної системи, попереджає розвиток артриту, остеопорозу, полегшує головні болі і перешкоджає передчасному старінню....

Далі наше знайомство піде з солоденьким інгрідієнтом - медом.

Найбільше меду виробляють в Китаї. Але найдорожчий мед виробляють в Ізраїлі.

Тепло знижує корисні якості меду, тому нагрівати його не варто. Температура вище 50 градусів повністю прибирає всі корисні властивості з меду.

Ложка меду в день забезпечить вас відмінною профілактикою проти простудних, серцево-судинних і шлунково-кишкових захворювань.

Щоб виробити 100 грам меду, бджола повинна облетіти більше 100000 квіток.

У Стародавньому Єгипті і Стародавньому Римі мед був чудовою альтернативою валюти і ним запросто можна було розплатитися. Навіть в Слов'янських книгах було сказано, що штрафи можна було виплачувати або грошима, або худобою, або медом.

Дуже часто археологи, розкопуючи єгипетські могили, знаходили банки з медом тисячолітньої давності, в яких мед був абсолютно свіжим і все ще корисним. Одна з головних властивостей меду - він ніколи не псується. Якщо дотримуватися правил зберігання, а саме тримати кришку закритою і не допускати проникнення води, то його можна зберігати вічно!

Дуже важко встановити точний період походження меду, свідоцтва його існування сягають корінням в глибину тисячоліть. Однак достеменно відомо, що деякі види меду добувалися майже 20 мільйонів років тому!

Залежно від локації і від того, яким квітам бджоли наносили візит, мед може мати відчутні відмінності за смаковими і колірними якостями. Тільки вСША існує 300 різних сортів меду. Головний орієнтир в світі меду це колір: чим світліший мед, тим м'якший його смак, чим темніший - тим він більш насичений.

Чистий органічний мед переповнений вітамінами, мінералами і ензимами, які захищають нас від хвороботворних бактерій і зміцнюють імунітет. Мед часто використовують при застуді, щоб подолати кашель і біль в горлі.

Мед - найдавніший засіб проти подряпин. Його в'язкість створює захисний бар'єр для ранки, а антибактеріальні властивості борються з мікробами і вірусами, і порізи дуже швидко гояться.

Для того, щоб зібрати 100 грам меду бджолі необхідно облетіти ні багато ні мало, сорок і шість тисяч кілометрів, для порівняння - це довжина екватора.

Цікаво, що в процесі польоту за медом, а вірніше на зворотного шляху, нектар служить для бджоли своєрідним паливом. Так, літаючи до квітів на далекі відстані, бджола може принести назад лише 30% нектару - все інше буде витрачено на поточні потреби.

Слово «мед» має єврейське походження. Дослівно його можна перевести як «чари» або «наділений магією».

У меді міститься багато фруктози, яка відмінно допомагає виводити з організму алкоголь. Якщо на ранок після грандіозної вечірки ви прокинулися з хворою головою, пийте більше чаю з медом - це відмінна зброя в боротьбі з похміллям!

У 1985 році перуанські митники затримали на кордоні велику партію меду з Еквадору. Як виявилося, в ласощах містився кокаїн. Пізніше з'ясувалося, що наркотик не був підмішаний механічним способом. Для отримання смертельно-небезпечного меду бджіл випускали прямо на плантації коки.

Мед, до речі, відмінний хоч і дорогий консервант, про що знали ще в давнину. Як відомо, тіло Олександра Македонського, який помер у поході, під час перевезення до столиці Македонії для поховання було загорнуто в мед, щоб запобігти розкладанню під час довгого шляху.

Цікаво, що на відміну від багатьох харчових продуктів мед ніколи не пліснявіє. Незважаючи на те, що до складу меду входять білки і вуглеводи, вітаміни, мінеральні та інші речовини, необхідні для життя і розвитку будь-якої живої клітини, цвілеві грибки, якими навмисно заражали мед, гинули в ньому.

Існує старий спосіб швидкої перевірки меду на домішки. Візьміть сірник і мокніть ним в мед, потім підпаліть його. Якщо мед натуральний, сірник буде горіти, якщо ні, то мед буде плавитися на сірнику.

У Стародавній Греції безсмертя богів пояснювали тим, що вони харчувалися амброзією, що складається з молока, нектару і меду. Піфагор, Гіппократ і Аристотель вважали, що споживання меду сприяє довголіттю.

Своїм існуванням бджільництво зобов'язане, «північним» бджолам, які заготовляють мед, щоб було чим підкріпитися взимку. В Африці теж існують бджоли, і вони теж переробляють нектар в мед, але вони не зберігають його у вуликах, оскільки в Африці немає зими, а значить, запасати мед просто не потрібно.

Але все-таки, найбільше в світі меду роблять в Китаї. Причому, найпопулярніший китайський мед - гречаний.

Мед, який отримують, викачуючи його з вуликів за допомогою пристрою під назвою медогонка, називається відцентровим. Найчастіше під словом «мед» мають на увазі саме відцентровий мед.

Алергія на мед - явище досить рідкісне. Однак, мед може бути отруйним, коли бджоли збирають нектар з рослин, що містять отруйні речовини. Відомі випадки легкого отруєння при вживанні меду, зібраного бджолами з квітів аконіту і рододендрона. Але, наприклад, з блекоти, болиголова, багна і наперстянки бджоли зазвичай збирають цілком доброякісний мед, який не викликає хворобливих явищ.

Для отримання ложки меду (30 г) 200 бджіл повинні збирати нектар протягом дня. Стільки ж бджіл повинні займатися прийомом нектару і обробкою його у вулику. При цьому частина бджіл посилено вентилює гніздо, щоб швидше йшло випаровування з нектару зайвої води.

Далі наша розповідь буде про гірчицю.

Склад гірчиці.

Гірчичні зерна, з яких виготовляється гірчиця, містять білок (більше 25%), жири, ефірну олію.До складу приправи входять ферменти, слиз, глікозди, харчові волокна.

В гірчиці також міститься багато вітамінів: РР, В1, В2, В4, В6, Е, D, С , К, Р, А, причому останній зберігається в ній більше півроку.

Жировий компонент представляють ерукова, ліноленова, олеїнова, лінолева, арахісова кислоти. Глікозиди синальбін і снігрін, які знаходиться в гірчиці, допомагають при лікуванні кашлю і бронхітів.

Мікро- та макроелементи у складі гірчиці: хлор, калій, фосфор, магній, кальцій, натрій, залізо, сіра, цинк, мідь, марганець, молібнед, кобальт.

Корисні властивості гірчиці

Гірчицю корисно вживати для апетиту, вона розщеплює жири і покращує переварювання білкової їжі, при цьому активізується обмін речовин, поліпшується слиновиділення. Відома користь гірчиці і при схудненні, здатність розщеплювати жири призводить до того, що люди худнуть люди не тільки вживаючи гірчицю в їжу, з неї також роблять обгортання та маски для тіла.

Головні корисні властивості гірчиці - це антимікробна, антигрибкова і протизапальна дії. Основна маса мікробів, які знаходяться в шлунку, «бояться» гірчиці. Також гірчиця має антиоксидантну, проносну і обволікаючу дію.

Дуже корисно вживати в їжу гірчицю під час простудних захворювань, вона допомагає при кашлі і ларингіті, широко використовується як зігріваючий і подразнюючий засіб, що підсилює кровообіг в організмі. При сильному і затяжному нежиті гірчичний порошок насипають в шкарпетки на ніч і роблять гірчичні ванни для ніг.

З гірчиці робляться різні пластирі, які застосовуються при лікуванні бронхіту, ревматизму, запалення легенів, невралгії, а також використовується при радикуліті, подагрі, невриті.

Гірчичний порошок також використовується для миття жирної шкіри голови і зміцнення волосся.

Гірчиця широко використовується для лікування шкірних хвороб, таких як псоріаз і нейродерміт. Ця приправа вважається афродизіаком, здатним розпалювати «внутрішній вогонь» (також як і імбир), її вживають чоловіки при імпотенції і жінки при хвовробах матки і безплідді.

Відома користь гірчиці і для нервової системи, її вживання стимулює кровообіг мозку, підсилює кмітливість і покращує пам'ять.

Гірчиця в дієтології та кулінарії

Прискорюючи обмін речовин і розщеплення жиру в організмі, гірчиця ефективно сприяє зниженню ваги. За своїм прямим призначенням - як приправи - вона використовується у відповідній дієті.

При відсутності протипоказань до вживання, гірчицю можна сміливо поєднувати з різними продуктами: м'ясом (птицею, телятиною, свининою, ковбасою, сосисками, салом); рибою (річковою і морською); овочами (картоплею, листовим салатом); хлібом. Її використовують як в чистому вигляді, так і додають в маринади і соуси.

Гірчиця в косметології

Гірчицю здавна застосовували в народній медицині Греції, Риму, Індії, а східні красуні вважали її еліксиром вічної молодості. Це й не дивно, адже гірчиця прискорює регенерацію клітин, уповільнює процеси старіння, має ранозагоюючі, протигрибкові, противірусні властивості.

Маски з гірчицею покращують приплив крові, після яких шкіра обличчя і тіла виглядає свіжішою, починає інтенсивно дихати і оновлюватися. Позитивно впливає гірчиця і на стан волосся: систематичні маски з гірчицею зміцнять волосся, активізують його зростання, завдяки чому Ваша зачіска стане просто чарівною!

Свиняча рулька в темному пиві з квашеною капустою

Інгредієнти для приготування свинячої рульки в темному пиві з квашеною капустою:

Для рульки
Свиняча рулька - 1 шт. (приблизно 2 кг)
Пиво темне - 1,5-2 л
Ріпчаста цибуля - 1 шт.
Морква - 100 гр.
Корінь селери - 100 гр.
Часник - 1 головка
Чорний перець - 5 горошин
Перець запашний - 3 горошини
Лавровий лист - 3шт.
Гвоздика - 3 шт.
Твін - 1 щіпка
Сіль - 1 ст. ложка
Для гарніру:
Квашена капуста - 1 кг
Ріпчаста цибуля - 1 шт.
Кмин - 0,5 ч. ложки
Коріандр мелений - 0,5 ч. ложки
Бульйон - 3/4 склянки
Рослинна олія - 4 ст. ложки
Для соусу:
Гірчиця зернова - 1 ст. ложка
Мед - 1 ст. ложка
Бульйон - 2 ст. ложки